Двовимірні аномалії теплопровідності. Чисельний метод

Ви перебуваєте: Двовимірні аномалії теплопровідності

Досліджувалися двовимірні моделі вертикальних перерізів з латеральними варіаціями теплопровідності. Для розв'язку потрібно машинного часу деяким більше, чим для розв'язку рівняння, у якім ліва частина дорівнює нулю ( тобто для стаціонарного стану). Неявна схема методу кінцевих різниць зі змінним напрямком, запропонована Рэчфордом, використовувалася для обчислень по крапках двовимірної вертикальної сітки, а ітерації виконувалися доти, поки не досягався стаціонарний стан

У ході обчислень вибирався такий початковий розв'язок, у якім температурний градієнт на бічних краях сітки вважається лінійним. Тепловий потік через нижню границю сітки ухвалювався постійним, а на земній поверхні (верх сітки) температура вважалася постійної й рівної 0 °С; при цьому допускалося, що ніяка частина теплового потоку не йде через бічні границі вертикального переріза. Це означає, що зазначені границі діють як осі симетрії для моделей, нескінченно продовжених шляхом відбиття по іншу сторону кожної із цих ліній